Для душі... у дружньому колі - Форум
Четвер, 08.12.2016, 07:00









Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, ГістьRSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 212»
Форум » Test category » Test forum » Для душі... у дружньому колі (Творчість, життєві ситуації, просто спілкування)
Для душі... у дружньому колі
LitoДата: Субота, 02.10.2010, 22:45 | Повідомлення # 1
Полковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 190
Репутація: 4
Статус: Offline
Дорогі друзі!
Більшість з тих, хто працює в дитячому та молодіжному лідерському русі, хто живе у цьому незвичайному і різнобарвному світі, творчі і талановиті люди. Тому пропоную місце для спілкування про те, що є на душі, чого хочеться, що хвилює.
Цікаво буде прочитати чи переглянути твори наших колег, друзів. Це можуть бути як вірші, прозові твори, притчі, так і фото, музика, пісні... Це може бути власне, чи те що подобається, що ближче до душі...

Прикріплення: 6210438.gif(6Kb)
 
ДмитроДата: Субота, 16.10.2010, 23:08 | Повідомлення # 2
Підполковник
Група: Пользователи
Повідомлень: 110
Репутація: 4
Статус: Offline
Усім привіт! smile

Дуже хочу, щоб ви прочитали цікавий вірш-гумореску мого місцевого автора Метелиці Володимира Олександровича!

БУДЕМ ЖИТИ!
Люди добрі!
Світе вольний!
В чому тут причина,
Що живе і не вмирає
Ненька Україна?
Яка тільки не сунула
На неї навала,
А вона, мов з золи фенікс,
Щоразу вставала
І щораз являла світу
Ще пишнішу вроду
Й заявляла, що не буде
Їй вік переводу.
Убивали, катували,
На палю саджали,
Грабували, вивозили,
Жить забороняли.
Дерли, драли, вже свитину
Латану знімали,
А вкраїнці катам в очі
Тільки усміхались.
Ось і нині уже свої
Гребуть, що гребеться,
А народ на ті дивацтва,
Знай собі, сміється.
Тож повірте, будем жити,
Бо мені здається:
Не здолать того народу,
Що весь вік сміється!
smile


Які справи, таке й життя
 
AzazelДата: Вівторок, 19.10.2010, 21:37 | Повідомлення # 3
Сержант
Група: Пользователи
Повідомлень: 25
Репутація: 0
Статус: Offline
Древній Град

На мавльовничих берегах ,
Ріки, що Альтою зоветься,
Зростає славний, древній град
Немов дитя – цвіте й сміється

Він бачив купу різних діл,
Що їх ми разом всі творили,
Та він стояв, немов стіна,
Яку так любляче ростили.

Бувало, війни й боротьба,
Мов коні йшли в страшному герці,
Все стримав він, і не дійшла --
Страшна стріла до його серця.

Все стримав він, і зріс для нас,
І добре людям тут живеться.
А на прадавніх берегах,
Як в давній час, барвінок в ’ ється...

Вірщ про моє улюблене місто, написаний мною! biggrin


Поспішай повільно й прийдеш вчасно.
 
RodionДата: Вівторок, 19.10.2010, 23:17 | Повідомлення # 4
Лейтенант
Група: Пользователи
Повідомлень: 56
Репутація: 3
Статус: Offline
Гарна поезія!!! smile smile smile

Додано (19.10.2010, 23:17)
---------------------------------------------
Добре там, де нас немає, але ми всюди!!!

 
LitoДата: Вівторок, 19.10.2010, 23:18 | Повідомлення # 5
Полковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 190
Репутація: 4
Статус: Offline
Azazel, flower
Це так добре, коли душа говорить поезією. Успіху тобі, практикуйся більше і спілкуйся з поетами. Це дасть тобі росту професіонального. Натхнення тобі і душевної гармонії!!!
 
LitoДата: Вівторок, 19.10.2010, 23:18 | Повідомлення # 6
Полковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 190
Репутація: 4
Статус: Offline
Rodion, smile
 
RodionДата: Вівторок, 19.10.2010, 23:44 | Повідомлення # 7
Лейтенант
Група: Пользователи
Повідомлень: 56
Репутація: 3
Статус: Offline
Lito,
Так воно завжди, але де саме ми, то там не тільки добре, ай весело!!! biggrin smile :)

Додано (19.10.2010, 23:44)
---------------------------------------------
Жити - добре, а добре жити - ще краще!!!

Повідомлення відредагував Rodion - Вівторок, 19.10.2010, 23:42
 
RebelДата: Вівторок, 19.10.2010, 23:47 | Повідомлення # 8
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 4
Репутація: 0
Статус: Offline
Як гарно нам майбутнє
Малюють на екрані:
Раз-два і все вже путньо,
І ми вже в шоколаді.
До віл,котеджів і машин –
Рукою потягнутись
Та потім несправність шин…
І варто нам проснутись,
А ми вже без нічого.
Ні грошей, ні квартир, ні віл…
Отак прагнучи до чогось
Ти трудишся в праці як віл,
А потім раз –
і все пропало…
Не потиснеш на газ –
Бензину замало.
Не доженеш ти щастя
«зеленого» того,
А стоятимеш в дворі
Голий – без нічого.
Та чи варті хвилини
Такого життя –
Запалення й гаймориту
До віку кінця?
:D
by Rebel smile
 
RodionДата: Середа, 20.10.2010, 00:10 | Повідомлення # 9
Лейтенант
Група: Пользователи
Повідомлень: 56
Репутація: 3
Статус: Offline
"якщо хочеш, щоб робітники збудували корабель, не наказуй їм йти в ліс та заготовляти дерево. Зроби так, щоб вони полюбили море..."
А. Де Сент-Екзюпері


Повідомлення відредагував Rodion - Четвер, 21.10.2010, 20:54
 
ValeriyДата: Четвер, 21.10.2010, 16:08 | Повідомлення # 10
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 96
Репутація: 0
Статус: Offline
Хорошая тема! Я тоже своих стихов хочу сюда написать:

КРЫМ

Красив морской пейзаж
И золотой песок.
Я ловлю кураж,
От Родины красот.

Океан цветов;
Брега не видать.
Мне мало слов,
Чтоб Крым свой описать.

Гора стоит морская,
Аю-даг ее зовут.
Ее легенда не простая -
Медвежья живет в ней суть.

Леса, моря и горы -
Все прекрасно здесь:
Чарующие просторы;
Но на пик не сумел залесть.

Детей всех объединил
Им Артек он отворил.
Титул дан ему заслужено,
Крым - Украинская жемчужина!

(Угадайте, где этот стих написан?:))

Додано (21.10.2010, 16:06)
---------------------------------------------
***
"Свободы! Свободы! Свободы! -
Бешенно земляне кричали -
Мы существа высшей породы!
Связь с планетой порвали!"

Свободу! Свободу! Свободу!
Мала ты нам, планета Земля!
Ненавидим погоду, природу,
Все красОты уничтожим сломя!

Ворвемся мы в космоса просторы.
Прорвемся! Там будем существовать.
На свои владения окидывать взоры.
И снова все разрушать!

Додано (21.10.2010, 16:08)
---------------------------------------------
Вот такие стишки!


Вижу реки стихов туманный очерк - жизни горестный итог. Моя мысль и некрасивый почерк, лелеют буквенный поток (Г.В.В)
 
LitoДата: Четвер, 21.10.2010, 17:24 | Повідомлення # 11
Полковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 190
Репутація: 4
Статус: Offline
Д Rebel, Valeriy,
У ваших віршах відчувається хвилювання за все, що відбувається навколо. Це так добре, коли написано від душі і, коли вірші заставляють замислитися інших над піднятою темою. А професіоналізм приходить з практикою. Пишіть більше і частіше!!!
 
LitoДата: Четвер, 21.10.2010, 17:34 | Повідомлення # 12
Полковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 190
Репутація: 4
Статус: Offline
Раз уже пішла тема поезії, поділюся і я частинокю своїх думок...
________________

Десь поділась на Землі доброта,
Заховалась, замовкла, притихла,
Може з моди вже вийшла вона.
І всіх нас не врятує від лиха.

І завжди на Землі між людьми
Полином гіркоту пустить злоба.
І вдихаючи щастя весни,
Ми байдуже поглянем з-під лоба.

Але, люди, не можна ж то так
В клітку душу свою закривати,
Й через всі негаразди і брак
Дать байдужості панувати.

____

О, світ жорстокості, печалі і нахабства,
Невже таким тебе творив Великий Бог?
О, світе, повен майнового рабства,
Де рівно каравай не ділиться на двох.

Де люд стає озлобленим або байдужим,
А щирість заховалась, трепетно мовчить.
О, світе, до розваг і війн жагучий.
Каскад хвороб і катастроф тебе не вчить.

Не вчить земля, яка наїлась хімікатів.
Не вчать глибокі очі вуличних дітей.
І не торкають душу черги автоматів,
Що тіло рвуть на всіх екранах день у день.

О, світ блаженності, духовності, любові!
Згадай, таким тебе творив Великий Бог,
Щоб у твоїм земнім і світлім домі
Гармонію пізнать всім світом і удвох.

_____________

У вальсі багряному Осінь кружляє,
Нашіптує Вітру сердечні слова.
А Дощ кучерявий на неї поглядує
І сльози за нею свої пролива.

Ясний і веселий сміх дзвінко лунає
І золотом-злотом лягає навкруг.
Підхоплена щастям дівчина літає
На крилах кохання... А де ж вірний друг?

І танець не танець... І спів вже не чути...
І серце не сяєвом – кров’ю горить.
Не кинув... Не втік... Не може так бути...
Й душа, що дзвеніла, так гірко болить.

А він вже розчісує Вербам волосся,
Повідує байки грайливій Ріці.
Торкає їх ніжно і пестить... А Осінь?
Вкриває бруківки пусті камінці...

_______________

Свіжість ранку ...Сходу сонця щастя...
Не в силах серце втримати в собі...
І лине тая радість, мов причастя,
У пісні, що належить лиш тобі...

А ти замріяно по березі ступаєш,
Збираєш краплі сонячні, ясні.
І разом з хвилями морськими поспішаєш
Своє тепло подарувать мені...

 
ValeriyДата: Четвер, 21.10.2010, 21:23 | Повідомлення # 13
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 96
Репутація: 0
Статус: Offline
Вау, Татьяна Николаевна! Очень и очень красиво! Спасибо вам огромное за стихи!!!

Вижу реки стихов туманный очерк - жизни горестный итог. Моя мысль и некрасивый почерк, лелеют буквенный поток (Г.В.В)
 
RebelДата: Четвер, 21.10.2010, 22:37 | Повідомлення # 14
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 4
Репутація: 0
Статус: Offline
і справді дуже гарно)

Додано (21.10.2010, 22:37)
---------------------------------------------
Одного разу нація померла.
Нація та-українською називалась.
Проте маленькою була,напевно,
але до останнього жити вона намагалась.
Хоча закладена на ґрунтовній основі,
не зовсім сильною виявилась нація та.
Сказала вона також у своїй промові,
що досить красивою в молодості була.
«Ай справді!- вигукнув давній мудрець. -
З раннього дитинства цю націю я знаю,
і як вона зійшла так нанівець,
я,правду кажучи,не уявляю!
Скажіть,будь ласка,о прекрасно пані!
Хто вас довів до такого стану?
Перебували ви,можливо,у засланні?
Бо дивлячись на ваш вигляд,я й заперечувати не стану!»
Прекрасна пані ж відповідати не поспішала,
Досить довгу паузу витримала вона,
Проте згодом все-таки сказала,
Куди поділась уся її краса.
«Шкодувати про своє існування,присягаюсь,не стану!
Адже мої засновники були шляхетними людьми.
А хто ж довів мене до такого стану?
А їхні нащадки,що опісля прийшли!
Згадайте ж,прошу,о вельможне панство,
Яка реакція була на вигук: «Козаки!»
При цьому слові,усі боятись починали,
І що там люди!Миші ховались у нірки!
Пригадайте ж!Прошу вас удруге,
якою я красивою була,
такою,певно,вже й не буду,
бо навіть надії не зберегла!
Згадайте ж,прошу вас востаннє,
міцних вояк і мову солов’їну,
ту червону-чорну вишиванку…
Якщо згадали,це ж бо – Україна!»

 
ValeriyДата: Субота, 23.10.2010, 12:42 | Повідомлення # 15
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 96
Репутація: 0
Статус: Offline
Мне бы хотелось поделиться еще одним стихом! На другую тему. У меня есть человек, которого я очень люблю, об этом и написан этот стих!

Гудзан Яне
Я не смогу изобразить
На полотне твою улыбку.
Ничто не сможет заменить
Прекрасные черты лица.
Не показать их безмолвному отрывку.
Удивляюсь я, тобою без конца.

Для меня одна такая,
Любовь тебе лишь подарю.
Ангел ты, пришла из рая,
Чтоб быть одной моей.
Миг жизни счастьем озаряя
Плавной грацией своей.

Мы будем счастливы вдвоем,
Не опечалят нас ненастья.
Любовь всегда гореть огнем
Будет в пламенный сердцах.
И вместе обретем мы счастье,
В этих загадочных мирах!


Вижу реки стихов туманный очерк - жизни горестный итог. Моя мысль и некрасивый почерк, лелеют буквенный поток (Г.В.В)
 
Форум » Test category » Test forum » Для душі... у дружньому колі (Творчість, життєві ситуації, просто спілкування)
Сторінка 1 з 212»
Пошук:

Безкоштовний хостинг uCoz