Лідери - План уроку " Відомі діячі "
Субота, 10.12.2016, 04:03









Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, ГістьRSS














Наше опитування
Міні-чат
500
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 План уроку " Відомі діячі "

ТЕМА: Діяльність відомих історичних осіб в ім’я свободи України.

МЕТА: ознайомити дітей з історичними особами, які боролися в ім’я свободи України. 

Обладнання: портрети відомих діячів.

 

Х І Д    З А Н Я Т Т Я

І. Ознайомлення учнів з темою заняття.

ІІ. Розповідь учням про історичних осіб.

Гетьман Іван Мазепа

Народився в селі Мазепинці, що неподалік від Білої Церкви, у родині заможного українського шляхтича. Батьки дали йому ґрунтовну, як на той час, освіту: навчався в Київському колегіумі, потім у єзуїтській школі у Варшаві, а згодом – у навчальних закладах Голландії, Італії, Німеччини й Франції. Свою кар’єру розпочав на службі в польського короля Яна – Казимира. 1663 року майбутній гетьман повернувся в Україну, де став на службу спочатку до гетьмана П. Дорошенка, а потім – до І. Самойловича.

Протягом  21 року (1687 – 1709) був гетьманом України й найбільшим можновладцем на її території: за деякими даними йому належало близько 20 тис. маєтків у різних місцевостях країни.  

Пилип Орлик та його Конституція

Походив з родовитої литовсько – чеської сім’ї. народився 21 жовтня 1672 року у м. Косуті поблизу вільна. Його батько загинув під час польсько – турецької війни в 1673 році, воюючи на боці короля. Мати зуміла дати синові добру освіту: він навчався в єзуїтському колегіумі у Вільні, а 1694 року закінчив Києво – Могилянську академію.

У 1698  - 1700 рр. працював у канцелярії київського митрополита, потім став старшим військовим канцеляристом, а згодом і регентом (управителем) справами Генеральної військової канцелярії. У 1706 році був призначений генеральним писарем, а невдовзі став найближчим радником Івана Мазепи. У 1708 – 1709 рр. разом з гетьманом намагався створити антимосковську коаліцію, яка стала б гарантом незалежності Української держави. Поразка шведсько – українських військ у битві під Полтавою примусила П. Орлика емігрувати разом з І. Мазепою за значною частиною козацької старшини.

Після смерті І. Мазепи на козацькій раді 5 квітня 1710 року П. Орлик був обраний гетьманом, якого одразу є визнали шведський король і турецький султан.

З 1714 року він змушений був жити в різних країнах: у Швеції, Німеччині, Франції, Греції, Молдові. Помер у у Яссах у травні 1742 року.

Пилип орлик був останнім українським гетьманом періоду Гетьманщини, який відкрито поставив питання про створення української незалежної держави. Він був автором блискучих політичних творів.

 

Володимир Мономах

З 1067 року – князь смоленський, з 1078 року – князь чернігівський, з 1093 року – князь переяславський, з 1113 року великий князь київський. Син Всеволода Ярославовича та дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. Був останнім з київських князів, хто намагався зберегти могутність держави. Багато подорожував. Здійснив 83 подорожі. Відвідав Польщу, Чехію, бував на Доні, Оці, Балтійському морі. На початку князювання в києві мав під своєю владою Київську, Переяславську, Смоленську, Новгородську, Турівсько – Пінську землі. Пізніше приєднав Волинське князівство. Приділяв увагу обороні південних кордонів держави. Вів війни з половцями. Організатор князівських з’їздів. Помер у віці 72 років. Похований у Софійському соборі Києва. Написав «Повчання», яке адресував своїм дітям.

Григорій Сковорода

Народився в с. Чорнухи на Полтав­щині в сім'ї козака. Після закінчення полкової школи в 1734 році вступив до Києво-Могилянської академії, де з перервами навчався до 1753 року. У 1741—1744 рр. служив у придворній хоровій капелі імператриці Єлизавети Петрівни в Петербурзі, а в 1745 році повернувся до Києва й поновив нав­чання у філософському класі. Протя­гом 1745—1750 рр. перебував за кор­доном (відвідав Угорщину, Австрію, Словаччину, можливо, Польщу, Німеч­чину, Італію). У 1751 році почав викла­дати поетику в Переяславському коле­гіумі. У 1754 і 1755—1759 рр., працю­ючи домашнім учителем, почав писати вірші українською та латинською мо­вами, які стали основою його поетич­ної збірки «Сад Божественних пісень». У 1759— 1764 рр. викладав поетику, ри­торику й грецьку мову в Харківському колегіумі, проте був змушений поки­нути викладання через непорозуміння з начальством. Помер Г. Сковорода у с. Паніванівці в домі свого приятеля А. Ковалевського.

Незадовго до смерті склав список своїх праць (18 оригінальних та 7 перекладів, 4 з яких досі не знайдені).

 

 

Іван Котляревський

Іван Петрович Котляревський, зачинатель но­вої української літератури та нової літературної мови народився, 9 вересня 1769 року в Полтаві в сім'ї канцеляриста магістрату. У 1780—1789 рр. навчався в Полтавській гімназії. З 1793 року вчителював у поміщицьких маєтках на Полтавщині. У 1797—1808 рр. розпочав військову кар'єру, брав участь у війні з турками (нагороджений орденом).

1798 року вийшли друком перші три частини «Енеїди» («піратське» видання М. Пурпури), повністю поема була надрукована 1842 року.

Упродовж 1818—1821 рр. І. Котляревський займав посаду директора Полтавського театру, для якого написав «Наталку Полтавку» і «Москаля-чарівника». Був ініціатором викупу М. Щепкіна з кріпацтва.

Помер письменник у батьківському будинку в Полтаві 10 листопада 1838 року. У цьому місті й похований.

 

Тарас Шевченко

(1814-1861)

Український поет, художник. Наро­дився в сім'ї кріпака. У 1832 р. відда­ний на навчання в Петербург до худож­ника В. Ширяєва. У 1838 р. був викуп­лений з кріпацтва і вступив до Академії мистецтв. У 1845 р. отримав звання художника й повернувся в Україну. Жив і працював у Києві. Брав участь у роботі Кирило-Мефодіївського това­риства. У 1847 р. заарештований. За вірші, що закликали український на­род до повстання проти царату, був засланий у солдати. У 1857 р. повер­нувся із заслання. Помер у Петер­бурзі. Згідно з віршованим заповітом його прах перевезено до України. По­хований на Чернечій Горі в Каневі.

 

Михайло Драгоманов

(1841-1895)

Відомий український громадсько-політичний діяч, літературознавець, історик, публіцист, фольклорист, еко­номіст, філософ. Народився в родині збіднілого дворянина козацького по­ходження в м. Гадячі на Полтавщині. Рідний брат відомої письменниці Оле­ни Пчілки (матері Лесі Українки). У 1849—1853 рр. навчався в Гадяцькому повітовому училищі, Полтавській гім­назії. За незалежні погляди був ви­ключений з останнього класу гімназії без права вступу в будь-який інший навчальний заклад (за сприяння М. Пи­рогова отримав дозвіл на складання іспитів екстерном). 1859—1863 рр. на­вчався на історико-філологічному фа­культеті Київського університету св. Во­лодимира, де з 1864 року працював на кафедрі античної історії. 1870 року отримав ступінь магістра загальної історії.  1870—1873 рр. перебував у закордонному відрядженні в найбіль­ших наукових центрах Європи (Берлі­ні, Римі, Гайдельберзі, Цюриху, Пра­зі). Був одним з найактивніших діячів Південно-Західного відділення Росій­ського географічного товариства, ки­ївської «Старої громади». Звільнений з університету 1875 року за рішенням Олександра II.

 

Володимир та Віталій Клички

Віталій Кличко народився 19 липня 1971 року в селищі Бєловодськ (Кир­гизстан), Володимир Клічко — 25 бе­резня 1976 року в м. Семипалатинськ (Казахстан). У 1985 року брати Клички переїздять до України.

Найвизначніше досягнення Воло­димира на любительській боксерській арені — золота медаль та звання чем­піона з боксу в суперважкій ваговій категорії на Олімпійських іграх в Ат­ланті (1996 рік). Ця перемога була від­значена орденом «За мужність».

12 грудня 2004 р. в Лас-Вегасі Ві­талій став чемпіоном світу в надважкій вазі за версією Всесвітньої боксер­ської ради (УУВС). Його було визнано «Боксером 2004 року».

 

НАШ АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО

Щоб стати спортивною зіркою, треба працювати до самозречення та відмовитися від багатьох життєвих принад. За це таких людей глибоко поважають. Наш герой - - саме така людина.

Сьогодні Андрій Шевченко, можна сказати, - - сим­вол України. В Італії, де він працює (саме працює), йо­го обожнюють і люблять так, неначе він народився поміж них, у Мілані. Однак поряд з його прізвищем італійці завжди ставлять слова: «Київ», «Динамо», «Україна». За ними їх уже повторює весь футбольний світ.

У свої 27 років Андрій Шевченко є чемпіоном Ук­раїни, виграв італійську серію «А», став лідером на­шої національної збірної, зіграв за збірну світу, виграв Кубок Ліги європейських чемпіонів, одержав посвідчення № 1 «Заслужений майстер спорту України з футболу».

Народився Андрій за 120 кілометрів від Києва, в селі Двірківщина Яготинського району.

Почав він ганяти м'яча ще у рідному селі, а вже по­тому, коли його батьки оселилися в Києві на Оболоні, хлопчина серйозно захопився футболом. Тоді київське «Динамо» диктувало моду в європейському спорті, тож футбольний бум зачепив і назавжди затягнув у свій вир Андрія.

Олександр Шпаков,  тренер динамівської школи, вирізнив серед інших цього худорлявого, сором'язли­вого хлопчика. Ще б пак, варто було глянути, як він працює з м'ячем на тренуванні, - й одразу було зро­зуміло: хлопець торує свій шлях саме через футбол.

З Оболоні неблизько до бази «Динамо» на Нивках. Однак Андрій не дозволяв собі пропустити бодай одне тренування. З півзахисту тренер перевів його до лінії атаки, і з того часу в особі Андрія Шевченка починає виростати неординарна футбольна особистість. Слід сказати, що в школі його справи були не такі блискучі, хоча вчився він сумлінно. Нічого дивного – поєднувати  серйозну професійну підготовку сучасного футболіста з навчанням у школі дуже складно. Однак його вчителі й однокласники в один голос відзначають това­риськість Андрія, привітність, постійну готовність до­помагати, а ще згадують, що коли в його змагальному календарі з'являлися паузи, оцінки з окремих пред­метів ставали високими.

Шевченка запрошували до своїх клубів не лише ук­раїнські тренери. Але він вирішив, що з «Динамо» нікуди не піде. У дублерах тоді було чимало здібних гравців, і, здавалося, довго доведеться Андрієві чекати своєї черги. Та тренер не помилився. Андрієва гра од­разу ж сподобалася всім футбольним гурманам. А Ва­лерій Лобановський, знову очоливши «Динамо», дав Шевченку роль лідера.

Якось у розмові з ним уславлений тренер лише на­тякнув на те, що в житті поза футболом безліч при­над. На той час молодий футболіст уже дещо заробив: і квартиру, і машину, й чималі гроші. Та Андрій відповів приблизно так: «То все не моє - - зовнішній блиск, багатство й усе інше. Хоча, кого це не вабить?

Але все залежить від виховання (від батьків, від вас, Валерію Васильовичу), і сьогодні нічого такого не існує, на що я міг би проміняти футбол!»

Ми з вами свідки - - так воно і є. Тому й поважають цього спортсмена за підкорені ним футбольні верши­ни. А ще за його людяність і доброту, вміння віддячу­вати людям.

Цього року здійснилася його мрія. Під час відпустки Андрій Шевченко привіз до Києва Кубок Ліги євро­пейських чемпіонів, щоб показати його своїм землякам, які сьогодні лише мріють про такі самі успіхи наших клубів.

З журн. «Веселочка»

 

ІІІ. Робота з зошитом.

Записати в зошит всіх відомих вам історичних осіб, які боролися в ім’я свободи України.

IV. Рухливі ігри.

«Котик і мишка», «Рукавичка», «Платочок»

V. Казки.

VІ. Підведення підсумків

Лідери © 2016







Пошук
 
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів записів
 
Друзі сайту
liderona.ucoz.ru
aiki-tiger.at.ua
 
Кошик
Ваша корзина пуста
 
Безкоштовний хостинг uCoz