Лідери - Вчимося спілкуватися
Субота, 10.12.2016, 04:07









Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, ГістьRSS














Наше опитування
Міні-чат
500
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 Вчимося спілкуватися

Додаток 1

 

Пасивна поведінка

Пасивні люди порушують свої права через:

·        ігнорування особистих інтересів;

·        постійне домінування бажань та ду­мок інших над власними переконаннями;

·        невпевненість у правомірності своїх потреб та запитів, почуття провини перед іншими;

·        придушення власних почуттів;

·        не висловлювання своїх думок та пе­реконань.

Такі люди реально не керують своїм жит­тям. Вони дозволяють іншим вирішувати за них. Пасивні люди бояться розчарувати інших. Вони почувають себе безпорадни­ми, безпомічними.

Вони ніби кажуть:

„Ви можете не звертати на мене увагу. Мої думки, почуття, потреби не такі важ­ливі, як ваші. Я виявляю себе, лише коли роблю щось для інших”.

За цим стоїть:

„Турбуйся про мене, вирішуй за мене. Чи будеш ти до мене добре ставитися, якщо я буду відповідальним? Я хотів би за всяку ціну уникнути прикрощів”.

Мета: заспокоїти інших, уникнути конфліктів та неприємностейз а будь-яку ціну.

Переваги пасивної поведінки: інші симпатизують таким людям, їх рідко зви­нувачують у невдачах (тому, що вони не беруть на себе відповідальності). Інші тур­буються про них, захищають їх. Вони вда­ло уникають конфліктів.

Негативні результати: людина підпорядковується й намагається подати себе так, щоб сподобатися; інші ставлять до неї свої вимоги, стосунки розвивають­ся в тому руслі, яке цій людині не до впо­доби, вона відчуває дискомфорт. Постійно придушуючи певні почуття, які кимсь не приймаються, наприклад, розчарування, гнів, людина стає неспроможною вислови­ти й інші емоції — любов, повагу, симпа­тію.

Вияви:

·        відсутність реакції на події; часте мовчання;

·        труднощі з поясненням причин пове­дінки;

·        часті вибачення м'яким тихим-голо­сом;

·        мова не дуже чітка;

·        дещо сутулиться, часто повертається спиною до інших;

·        стиснуті руки, або одна рука стискає іншу;

·        сміх у ситуаціях, коли природним є вияв незадоволення чи гніву;

·        часто закриває рот рукою;

·        використання фраз: «я не знаю...», «якщо ти можеш...», «якщо це тобі не важ­ко..», «роби.яктихочеш», «ябхотів, але..,»

Агресивна поведінка

Агресивні люди висловлюють свої дум­ки, переконання, почуття, порушуючи права інших. Вони поводяться зверхньо, при­нижуючи оточуючих, знаходячи їхні враз­ливі сторони.

Вони ніби кажуть: „Я так думаю, я так хочу, я так відчуваю, і мене не хвилює, що з тобою”.

За цим стоїть: „Я підкорю тебе, поки ти не підкорив мене. Я буду першим!”.

Мета: домінувати, вигравати, наказу­вати, змушувати інших програвати, щось втрачати.

Переваги агресивної поведінки: за аг­ресивних людей часто щось роблять інші; події відбуваються так, як вони хочуть, тому що вони контролюють ситуацію; вони час­то досягають того, чого хочуть; вони успішні в ситуаціях, які вимагають боротьби, супер­ництва.

Негативні результати: через агре­сивну поведінку з'являється багато ворогів, що спричинює страх; бажання домінувати та керувати людьми потребує багато енергії, відчувається постійне напруження, стосунки з товаришами пов'язані здебіль­шого з негативними почуттями, непоєтійні; часто виникають суперечки.

Вияви:

·        вторгненняв простір інших: приходи­ти в гості без запрошення, близько підхо­дити під час спілкування до партнера, тор-катисяйого, штовхатися;

·        вказування пальцем, зверхнє поплес­кування по плечу;

·        прискіпливе розглядання інших;

·        насмішкувате, зухвале звернення;

·        погрози: «Якщо ти не прийдеш...», «Ти б краще дивився...»;

·        приниження «Ти ще дитина...», «Не будь придурком...», «Що, мама не дозво­ляє?»;

·        оцінювання або наказування : «Ти повинен...». «Добре зробив»;

·        безапеляційне висловлювання проти певних груп людей: «Відмінники—це ма­мині діти», «Дівчата—підлабузниці» тощо.

Відповідальна поведінка

Люди з відповідальною поведінкою:

·        виражають свої думки, переконання тапочуття прямо відверто, поважаючи пра­ва інших;

·        діють повним чином не тому, що відчувають провину чи тривогу, їхні дії при­родні;

·        відповідають за свої вчинки, не пере­кладаючи відповідальність на інших;

·        розуміють власні потреби можуть прямо про щось попросити;

·        якщо їм відмовляють, вони бути невдоволені, розчаровані, але ють, що інші люди можуть мати особисті бажання;

·        не перевантажені відповідальніеї» за інших, добре почуваються самі з собож

·        можуть допомагати іншим, але за їхнім бажанням і проханням, не нав'язуючи своєї допомоги або свого світосприйняття.

Вони ніби кажуть: „Я так думаю. Я таж відчуваю. Я так бачу ситуацію. А ти? Якщо наші уявлення та інтереси не збігаютьса, я готовий  їх обговорювати й готовий до ком­промісу”.

За цим стоїть: „Я не дозволю тобі взя­ти перевагу наді мною й не намагатимуся підкорити та змінити тебе, бо хочу, щоб ти був тим, ким є”.

Мета: спілкуватися вільно, як дорослий з дорослим.

Переваги відповідальної поведінки: Відповідальні люди діють так, що інші люди все більше їх поважають. Самооцін­ка відповідальних людей зростає; вони вміють досягати того, чого прагнуть, відстоюють свої права; вміють виразити негативні почуття, не ображаючи інших, і таким чином звільняються, не „застря­ють у них”; вони менше відчувають прови­ну й тривогу, їхні стосунки з іншими май­же не конфліктні, позбавлені контролю та страху, легкі, стабільні, приносять більше задоволення.

Негативні результати: Товариші, можливо, не звикли до зрос­тання й могли мати вигоду з пасивної або агресивної поведінки (оскільки за них прий­малися рішення, їх спрямовували або з них щось робили). Адже відповідальність - це випробування взаємин. До того ж зростан­ня відповідальності пов'язане зі зміною пе­реконань, що складаються з дитинства, а це не завжди легко.

Вияви:

·        уважне вислуховування співбесідни­ка;

·        спокійний голос, не надто тихий і не занадто голосний;

·        прямий контакт очей при спілку­ванні;

·        гарна постава;

·        „Я-твердження”, „Я вважаю”, „Я хочу”, „Я не люблю”;

·        твердження, спрямовані на співпра­цю: „Що ти про це думаєш?”;

·        намагання зрозуміти думку іншого: „Якщо я правильно тебе зрозумів...”.

 

Список літератури

1.      Як навчити школярів розв'язувати конфлікти // Практична психологія та соціальна робота.-1999.-№8.

2.     Як навчити школярів розв'язувати кон­флікти // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №1.

3.     Корекційно-тренінгова програма «Само­вдосконалення» // Практична психологія та соціальна робота. - 200З.  - №4.

4.     Корекційно-тренінгова програма «Самовдосконалення» // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - № 5.

5.     Тренінг саморозкриття // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - № 7.

6.     Психокорекційва програма «Я бажаю змінитися» // Психолог. - 2005.  - № 10.

7.     Школа спілкування // Психолог. - 2005. - №21-2.

8.     Корекційно-розвивальна програма спілкування для підлітків // Психолог. – 2007 - № 25-27

9.     Методологічні аспекти планування та проведення ефективного тренінгу.  Івано-Франківськ, 2005.

10. Вінда О.В., Коструб О.П., Сомова І.Г., Формування навичок здорового способу жит­тя у дітей і підлітків за проектом «Діалог»: Навчально-методичний посібник. — К., 2004.



Лідери © 2016







Пошук
 
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів записів
 
Друзі сайту
liderona.ucoz.ru
aiki-tiger.at.ua
 
Кошик
Ваша корзина пуста
 
Безкоштовний хостинг uCoz